- Реєстрація
- 24.02.24
- Дописи
- 3
- Сервер
- 01 Server
-Короткий опис особи-
Прізвище Ім’я По-батькові : Заріцькі Василь Іванович
Стать: Чоловіча
Мати - Віталія Заріцькі
Батько - Іван Заріцькі
Зріст та вага: Зріст - 197 см; Вага - 65 кг.
Дата народження: 01.01.2000
Вік: 24 роки
Місце народження: Україна, Харків
Національність: Українець
Місце проживання: м. Луцьк
Захоплення: Спорт, комп'ютерні ігри.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Блакитний
Зачіска: Лисий
Відмітні знаки: Вилика біла борода.
- Дитинство -
Василь Заріцькі народився 8 Жовтня 2001 року у місті Костопіль. З дитинства Василь захоплювався технікою, воно й не дивно адже його Дід був інженером. Всі думали що Василь виросте інженером через любов до техніки, але все сталося інакше…Частину дитинства Василь провів у селі. Його родина на той час тримала найрізноманітнішу худобу: кури, гуси, свині, собаки, коти. Дід Василя був мисливцем, і доволі часто ходив на полювання. Також сім’я мала купу техніки і багато бізнесу різні ларьки, магазини. Дід мав навіть меблевий магазин. Згодом Василь підріс і переїхав жити у Місто де і Народився, у Костопіль. Василь спочатку ходив щоранку до бабусі коли всі йшли на роботу. А згодом почав ходити у дитячий садок. У садку у Василя з’явилися нові друзі з якими він активно проводив час. Згодом пробігаючи дні уже настав випускний. І Василь пішов у останню дорогу дитинства…Через 3 місяці уже перший клас…Літо пролетіло наче декілька годин. Василь був у різних таборах, у селі в бабусі, вдома…Настало 1 вересня. Перший шкільний дзвоник де Василь уперше побачив своїх однокласників. Діти познайомилися з учителькою. Не дивно але все йшло як і мало. У перших класах все одно було ще дитинство. І з розповідей Василя було зрозуміло що і в школі ще гралися іграшками. Часто після школи збиралися на площадках свого старого дитячого садка і гралися іграшками. Але й не дивлячись на те Василь мав кращого друга з яким багато чого робили на перервах. Василь завдяки йому потрапляв у так історії, що за тиждень три рази був у директора. Але згодом порозумнішав і перестав перевертати школу. Після 3-го класу почали активно сидіти в телефонах і грати різні ігри. Одного разу на перерві догралися так, що сиділи у директора, та директор був добрий, Василь хоч і бував у нього вже не перший раз, він його не вигнав зі школи. Батькам Василя Було соромно що він себе так веде, але в покарання його не били, а щось забирали або забороняли. Коли Василь був у 2 класі його тата забрали в армію і згодом перевели у місто Харків. Василь лишився без батьківської допомоги, але й далі продовжував навчання. У старших класах багато дітей змінилося. Багато пішло багато прийшло. Василь і далі мав одну й ту ж компанію друзів. Я пам’ятаю ті дні-казав Василь. Ми з хлопцями хотіли чогось нового… Пиво, цигарки… Не знаю як до наркотиків не дошло…».Але все заховане зло згодом розкриється і призвідники будуть покарані, так і сталося. Одного дня хтось через вікно пожалілися директору що наша солодка компанія виявляється курить. Василь був дуже наляканий адже батьки і уявити собі такого не могли, адже ні тато ні мама не курили й не пили. Василя викликали до директора і зателефонували батькам. Василь з великим страхом і руками які сильно трусилися ледве дійшов додому. Мама звісно була вражена але карати сина не стала. Ти ж розумієш що це велике зло?-сказала вона. Так маму, я розумію-відповів Василь. Пообіцяй мені що більше ніколи такого не буде. Василь дав обіцянку і продовжив вчитися і таємно дружити з хлопцями. Згодом Василь зрозумів що ця компанія його ні до чого доброго не доведе, і почав менше брати участь у подібних аферах. Але Василь постійно підставляла та компанія. Якось Василь приніс до школи пістолет на пластмасових пульках. Хлопці вирвали його з рук Василя і побігли стріляти по дівчатах. Василь у роздратуванні під біг і вдарив одного, ще б трішки і була б бійка. Всі хлопці мирно пішли на урок. На початку уроку заходить директор і каже: Зброю мені на стіл! Василь зі смутком дістає пістолет при всьому класі і віддає директору. Який же сором був тоді у нього. Саме образливе що покарали лише його, хоч стріляв по дівчатах і не він.
- Навчання -
Навчавшись до 9-го класу Василь успішно склав ДПА і поступив у Військовий ліцей міста Острог Рівненська Область. Там він почав активно підтягувати дисципліну, адже його тато був військовим, але про батьків пізніше. У ліцеї привілеєм було те, що телефон ти бачиш раз на день і то лише на 10 хвилин щоб подзвонити рідним або відповісти на СМС. Далі ти живеш в ліцеї і навчаєшся в ньому цілий тиждень. Якщо за тиждень в тебе хороші оцінки на вихідні відпускають додому. Якщо погані-лишаєшся в ліцеї і виправляєш. Спочатку Василю було важко знаєте всюди є дурна компанія…Якось ідучи по коридору Василь задів місцевого чоловіка який був авторитетом, і той пообіцяв що поламає йому руку. Майже так і сталося увечері на вечірній прогулянці Василя зловили і жорстоко побили…На наступний день Василь почав розуміти що ще один раз його зневажать і це буде вічно… Він пішов у місто і почав готувати план помсти…Купив невеличку біту, пачку цигарок і трошки солодких цукерок. Цигарки і солодке до ліцею було суворо заборонено. Увечері коли банда мала знову лупцювати Василя він дістав біту і побив усіх хто на нього нападав. Не думайте не жорстоко але відлупцював добре. Підкинув одному пачку цигарок а іншому цілий пакет цукерок. Хлопці якраз при вході в ліцей дістають цигарки і цукерки. Їх викликають до директора і виганяють з ліцею за грубі порушення дисципліни. Адже коли вони били Василя відеокамери були увімкнені. А коли Василь бив їх, були вимкнені. Так Василь завоював авторитет у ліцеї, і став одним з поважних людей. На вихідні Василя відпускали додому, адже його керівник знав що не дурний пацан буде з нього. Василь їздив до своєї бабусі у село де провів частину дитинства, адже село було поруч з містом Острог. Навчавшись два роки у ліцеї Василь пройшов Острозький військкомат і перевівся на Центральну Військову частину Харківської Області.
- Робота | Доросле життя -
Прибувши у місто Харків Василю надали безкоштовну квартиру як військовослужбовцю. Там Василь і відшукав свого батька. Він на той час займав посаду Полковника Збройних Сил. Василь віддано ніс службу. Одного разу він врятував Військову Частину від вторгнення, розстрілявши терориста який проник на Військову Частину (ВЧ).Через місяць Василя назначили Начальником підрозділу: Сили Спеціальних Операцій (ССО).Василь активно почав працювати на новій посаді. Він створив чимало нового. Він розробив нову систему підвищення для підрозділу Сили Спеціальних Операцій ,розробив академію ССО де було окреме керівництво і навчало новачків. Він створив нового виду тренування. Василь щодня займався масово роботою, адже це і було його призначенням. Він не інженер як думали рідні. Він справжній ватажок, готовий очолити будь-яку посаду і нести відповідальність за неї. Перебувавши на цій посаді близько пів року Василь вирішив залишити у Збройні Сили України. За віддану честь його нагородили ордером. Отримавши військовий квиток Василь перевівся до Головного Управління Національної Поліції міста Харків. Особовий склад віднісся не серйозно до Євгена і дуже був різкий до нього. Василь не зважаючи на це ніс службу. Він працював професіонально і чудово справлявся з усіма завданнями Генерала. Провів не одне затримання, ліквідував найстрашніших терористів. Ні разу не взяв хабаря, чи перевищив повноваження. Одного ранку прийшовши на роботу Генерал викликав його до себе. Він запропонував Василю місце Полковника, адже на той час йшли вибори 3-го Полковника Поліції. Василь звісно погодився. Склад був не радий, що йому запропонували місце, адже склад хотів щоб став інший полковник. Через тиждень мав нові погони Полковника Поліції і почав працювати у новій сфері. Василь розробив новий підрозділ у Сфері НПУ а саме Управління Внутрішньої Безпеки (УВБ)-цей підрозділ займався виявленням порушень за працівниками та їх усунення. Василь повністю змінив систему підвищення і деякі правила. Склав почав поступово поважати і любити Василя, адже по роботі було видно: досвідчений чудовий Полковник. Василь не був суворим, він був гумористичний і не сприймав усе зразу близько до серця а намагався вирішити усно. Василь так зациклився на роботі що забув про життя, але один день змінив його життя. Якось до нього в відділок заглянула красива дівчина. Василь зразу закохався в неї і запросив її на побачення. Вона була єдиною хто давав можливість відволіктися від важкої роботи і просто насолодитися моментом. Вони зустрічалися близько 5 місяців. Бачачи життя, Василь усміхався і радів лише коли вона була поруч. Якось на ранковому шикуванні у Відділку, вона заглянула на свято. І Василь не втративши можливість зробив їй пропозицію. Вона сказала "Так". Василеву радість не можна було описати словами, а те що робили співробітники як вони його вітали, це краще ніж будь-який феєрверк і салют. Через 2 місяці відбулося весілля. Василь був найщасливішою людиною. Після весілля він взяв відпуску на тиждень аби відпочити від роботи і побути вже з коханою жінкою.
- Теперішній час -
Зараз у Василя є усе. Хоч і не сама крута машина чи квартира, але в нього є набагато дорожче ніж це. В нього є робота від якої він отримує насолоду і в нього є кохана дружина яка дає йому крила жити, працювати, існувати заради неї. Василь не має великих маєтків чи крутих друзів, він не якийсь авторитет а прости Полковник Поліції, який просто живе, і хоч не має великих багатств але має чисту совість. Василь має чудову посаду, і успішно виконує свої обов’язки, також має чудові відносини з Збройними Силами України та виконує найцікавіші завдання.
- Підсумок -
Знаєте дивлячись на життя Василя зробив собі висновок: Якщо ти стрімко йдеш до своєї мети, і йдеш чистим, справедливим шляхом, хоч і пройдеш через великі страждання, але отримаєш велику нагороду якщо достоїте до кінця.
Прізвище Ім’я По-батькові : Заріцькі Василь Іванович
Стать: Чоловіча
Мати - Віталія Заріцькі
Батько - Іван Заріцькі
Зріст та вага: Зріст - 197 см; Вага - 65 кг.
Дата народження: 01.01.2000
Вік: 24 роки
Місце народження: Україна, Харків
Національність: Українець
Місце проживання: м. Луцьк
Захоплення: Спорт, комп'ютерні ігри.
Сімейний стан: Не одружений
Статура: Спортивна
Колір очей: Блакитний
Зачіска: Лисий
Відмітні знаки: Вилика біла борода.
- Дитинство -
Василь Заріцькі народився 8 Жовтня 2001 року у місті Костопіль. З дитинства Василь захоплювався технікою, воно й не дивно адже його Дід був інженером. Всі думали що Василь виросте інженером через любов до техніки, але все сталося інакше…Частину дитинства Василь провів у селі. Його родина на той час тримала найрізноманітнішу худобу: кури, гуси, свині, собаки, коти. Дід Василя був мисливцем, і доволі часто ходив на полювання. Також сім’я мала купу техніки і багато бізнесу різні ларьки, магазини. Дід мав навіть меблевий магазин. Згодом Василь підріс і переїхав жити у Місто де і Народився, у Костопіль. Василь спочатку ходив щоранку до бабусі коли всі йшли на роботу. А згодом почав ходити у дитячий садок. У садку у Василя з’явилися нові друзі з якими він активно проводив час. Згодом пробігаючи дні уже настав випускний. І Василь пішов у останню дорогу дитинства…Через 3 місяці уже перший клас…Літо пролетіло наче декілька годин. Василь був у різних таборах, у селі в бабусі, вдома…Настало 1 вересня. Перший шкільний дзвоник де Василь уперше побачив своїх однокласників. Діти познайомилися з учителькою. Не дивно але все йшло як і мало. У перших класах все одно було ще дитинство. І з розповідей Василя було зрозуміло що і в школі ще гралися іграшками. Часто після школи збиралися на площадках свого старого дитячого садка і гралися іграшками. Але й не дивлячись на те Василь мав кращого друга з яким багато чого робили на перервах. Василь завдяки йому потрапляв у так історії, що за тиждень три рази був у директора. Але згодом порозумнішав і перестав перевертати школу. Після 3-го класу почали активно сидіти в телефонах і грати різні ігри. Одного разу на перерві догралися так, що сиділи у директора, та директор був добрий, Василь хоч і бував у нього вже не перший раз, він його не вигнав зі школи. Батькам Василя Було соромно що він себе так веде, але в покарання його не били, а щось забирали або забороняли. Коли Василь був у 2 класі його тата забрали в армію і згодом перевели у місто Харків. Василь лишився без батьківської допомоги, але й далі продовжував навчання. У старших класах багато дітей змінилося. Багато пішло багато прийшло. Василь і далі мав одну й ту ж компанію друзів. Я пам’ятаю ті дні-казав Василь. Ми з хлопцями хотіли чогось нового… Пиво, цигарки… Не знаю як до наркотиків не дошло…».Але все заховане зло згодом розкриється і призвідники будуть покарані, так і сталося. Одного дня хтось через вікно пожалілися директору що наша солодка компанія виявляється курить. Василь був дуже наляканий адже батьки і уявити собі такого не могли, адже ні тато ні мама не курили й не пили. Василя викликали до директора і зателефонували батькам. Василь з великим страхом і руками які сильно трусилися ледве дійшов додому. Мама звісно була вражена але карати сина не стала. Ти ж розумієш що це велике зло?-сказала вона. Так маму, я розумію-відповів Василь. Пообіцяй мені що більше ніколи такого не буде. Василь дав обіцянку і продовжив вчитися і таємно дружити з хлопцями. Згодом Василь зрозумів що ця компанія його ні до чого доброго не доведе, і почав менше брати участь у подібних аферах. Але Василь постійно підставляла та компанія. Якось Василь приніс до школи пістолет на пластмасових пульках. Хлопці вирвали його з рук Василя і побігли стріляти по дівчатах. Василь у роздратуванні під біг і вдарив одного, ще б трішки і була б бійка. Всі хлопці мирно пішли на урок. На початку уроку заходить директор і каже: Зброю мені на стіл! Василь зі смутком дістає пістолет при всьому класі і віддає директору. Який же сором був тоді у нього. Саме образливе що покарали лише його, хоч стріляв по дівчатах і не він.
- Навчання -
Навчавшись до 9-го класу Василь успішно склав ДПА і поступив у Військовий ліцей міста Острог Рівненська Область. Там він почав активно підтягувати дисципліну, адже його тато був військовим, але про батьків пізніше. У ліцеї привілеєм було те, що телефон ти бачиш раз на день і то лише на 10 хвилин щоб подзвонити рідним або відповісти на СМС. Далі ти живеш в ліцеї і навчаєшся в ньому цілий тиждень. Якщо за тиждень в тебе хороші оцінки на вихідні відпускають додому. Якщо погані-лишаєшся в ліцеї і виправляєш. Спочатку Василю було важко знаєте всюди є дурна компанія…Якось ідучи по коридору Василь задів місцевого чоловіка який був авторитетом, і той пообіцяв що поламає йому руку. Майже так і сталося увечері на вечірній прогулянці Василя зловили і жорстоко побили…На наступний день Василь почав розуміти що ще один раз його зневажать і це буде вічно… Він пішов у місто і почав готувати план помсти…Купив невеличку біту, пачку цигарок і трошки солодких цукерок. Цигарки і солодке до ліцею було суворо заборонено. Увечері коли банда мала знову лупцювати Василя він дістав біту і побив усіх хто на нього нападав. Не думайте не жорстоко але відлупцював добре. Підкинув одному пачку цигарок а іншому цілий пакет цукерок. Хлопці якраз при вході в ліцей дістають цигарки і цукерки. Їх викликають до директора і виганяють з ліцею за грубі порушення дисципліни. Адже коли вони били Василя відеокамери були увімкнені. А коли Василь бив їх, були вимкнені. Так Василь завоював авторитет у ліцеї, і став одним з поважних людей. На вихідні Василя відпускали додому, адже його керівник знав що не дурний пацан буде з нього. Василь їздив до своєї бабусі у село де провів частину дитинства, адже село було поруч з містом Острог. Навчавшись два роки у ліцеї Василь пройшов Острозький військкомат і перевівся на Центральну Військову частину Харківської Області.
- Робота | Доросле життя -
Прибувши у місто Харків Василю надали безкоштовну квартиру як військовослужбовцю. Там Василь і відшукав свого батька. Він на той час займав посаду Полковника Збройних Сил. Василь віддано ніс службу. Одного разу він врятував Військову Частину від вторгнення, розстрілявши терориста який проник на Військову Частину (ВЧ).Через місяць Василя назначили Начальником підрозділу: Сили Спеціальних Операцій (ССО).Василь активно почав працювати на новій посаді. Він створив чимало нового. Він розробив нову систему підвищення для підрозділу Сили Спеціальних Операцій ,розробив академію ССО де було окреме керівництво і навчало новачків. Він створив нового виду тренування. Василь щодня займався масово роботою, адже це і було його призначенням. Він не інженер як думали рідні. Він справжній ватажок, готовий очолити будь-яку посаду і нести відповідальність за неї. Перебувавши на цій посаді близько пів року Василь вирішив залишити у Збройні Сили України. За віддану честь його нагородили ордером. Отримавши військовий квиток Василь перевівся до Головного Управління Національної Поліції міста Харків. Особовий склад віднісся не серйозно до Євгена і дуже був різкий до нього. Василь не зважаючи на це ніс службу. Він працював професіонально і чудово справлявся з усіма завданнями Генерала. Провів не одне затримання, ліквідував найстрашніших терористів. Ні разу не взяв хабаря, чи перевищив повноваження. Одного ранку прийшовши на роботу Генерал викликав його до себе. Він запропонував Василю місце Полковника, адже на той час йшли вибори 3-го Полковника Поліції. Василь звісно погодився. Склад був не радий, що йому запропонували місце, адже склад хотів щоб став інший полковник. Через тиждень мав нові погони Полковника Поліції і почав працювати у новій сфері. Василь розробив новий підрозділ у Сфері НПУ а саме Управління Внутрішньої Безпеки (УВБ)-цей підрозділ займався виявленням порушень за працівниками та їх усунення. Василь повністю змінив систему підвищення і деякі правила. Склав почав поступово поважати і любити Василя, адже по роботі було видно: досвідчений чудовий Полковник. Василь не був суворим, він був гумористичний і не сприймав усе зразу близько до серця а намагався вирішити усно. Василь так зациклився на роботі що забув про життя, але один день змінив його життя. Якось до нього в відділок заглянула красива дівчина. Василь зразу закохався в неї і запросив її на побачення. Вона була єдиною хто давав можливість відволіктися від важкої роботи і просто насолодитися моментом. Вони зустрічалися близько 5 місяців. Бачачи життя, Василь усміхався і радів лише коли вона була поруч. Якось на ранковому шикуванні у Відділку, вона заглянула на свято. І Василь не втративши можливість зробив їй пропозицію. Вона сказала "Так". Василеву радість не можна було описати словами, а те що робили співробітники як вони його вітали, це краще ніж будь-який феєрверк і салют. Через 2 місяці відбулося весілля. Василь був найщасливішою людиною. Після весілля він взяв відпуску на тиждень аби відпочити від роботи і побути вже з коханою жінкою.
- Теперішній час -
Зараз у Василя є усе. Хоч і не сама крута машина чи квартира, але в нього є набагато дорожче ніж це. В нього є робота від якої він отримує насолоду і в нього є кохана дружина яка дає йому крила жити, працювати, існувати заради неї. Василь не має великих маєтків чи крутих друзів, він не якийсь авторитет а прости Полковник Поліції, який просто живе, і хоч не має великих багатств але має чисту совість. Василь має чудову посаду, і успішно виконує свої обов’язки, також має чудові відносини з Збройними Силами України та виконує найцікавіші завдання.
- Підсумок -
Знаєте дивлячись на життя Василя зробив собі висновок: Якщо ти стрімко йдеш до своєї мети, і йдеш чистим, справедливим шляхом, хоч і пройдеш через великі страждання, але отримаєш велику нагороду якщо достоїте до кінця.
Останнє редагування:
